Згадайте себе в дитинстві – ви вивчали світ за допомогою дотиків, пробуючи все на смак, розпізнаючи звуки, розглядаючи цікаві картинки, і все це відбувалось у формі чи в процесі гри.
Тобто, граючи ігри, ми наче знову стаємо допитливими дітьми, опускаємо бар’єр серйозності й знімаємо кам’яні маски з наших облич, стаємо самими собою, стаємо справжніми. Як ви вже зрозуміли, я вирішила поговорити з вами саме про ігри на перервах, після уроків, в таборі відпочинку.
Спробуємо уявити що в голові сучасних учнів : «пффф краще в телефоні посиджу… яка гра, зараз буде точно нудно, та ще й думати, стрибати, рухатись треба, ні, це точно не для мене». Та бачили б ви їх азарт коли про гру вже йдеться вдруге, а якщо далі не пограємо то і самі просять та нагадують.
Але ігри повинні бути нові, сучасні! Ті ігри, в які грали ми, дітям, що народились з телефоном в руках – не цікаві!
Переглядаючи сучасні ігри, додумайте свої правила і самі станьте авторами ігор.
Немає коментарів:
Дописати коментар